Капрі
| Капрі | |
|---|---|
| Capri | |
 Вигляд Капрі з моря | |
Карта  | |
| Географія | |
| 40°33′00″ пн. ш. 14°14′00″ сх. д. / 40.55° пн. ш. 14.233333333333° сх. д.G O | |
| Місцерозташування | Неаполітанська затока  |
| Акваторія | Тірренське море |
| Група островів | Campanian Archipelagod |
| Площа | 10,2 км² |
| Довжина | 6,3 км |
| Ширина | 2,7 км |
| Найвища точка | 589 м |
| Країна | |
| Італія | |
| Регіон | Кампанія |
| Адм. одиниця | Неаполь |
| Населення | 12 200 (2002) |
  Капрі Капрі (Італія) | |
 | |
 Капрі у Вікісховищі | |
Ка́прі (італ. Capri) — острів у Тірренському морі (частина Середземного моря), що входить до складу Італійської провінції Неаполь в регіоні Кампанія. Популярний морський курорт ще з часів Римської республіки.
Головним містом є однойменний населений пункт — Капрі, до нього примикають дві гавані — Маріна-Піккола й Маріна-Гранде. Ще одним значним містом є Анакапрі. На північному узбережжі перебуває одна з найпопулярніших пам'яток острова — Блакитний грот.
Острів Капрі знаходиться в південній частині Неаполітанської затоки, приблизно за 10 км на південний захід від краю Соррентського мису. Площа острова становить приблизно 10,2 км². Він кардинально відрізняється від своїх вулканічних сусідів Іскії та Прочиди. З геологічної точки зору острів є безпосереднім продовженням вапнякового Соррентійського півострова, від якого він відокремився внаслідок тектонічного розлому та занурення суходолу в плейстоцені. Капрі складається переважно з мезозойських вапняків та доломітів. Морська ерозія в поєднанні з карстовими процесами сформувала крутий, драматичний рельєф із вертикальними кручами, що обриваються в море. Найвищою точкою є гора Монте-Соларо (589 м).
Візитівкою острова є Фараньйоні — три величні вапнякові скелі-останці заввишки до 109 м, що стирчать із води біля південно-східного узбережжя. Карстова активність також утворила численні морські печери, серед яких світову відомість здобув Блакитний грот (довжина 54 м). Унікальне блакитно-кобальтове світіння води всередині гроту виникає завдяки заломленню сонячного світла, яке проходить через підводне вікно у вапняковій товщі.
Незважаючи на обмежену площу, флора Капрі нараховує понад 850 видів рослин. Сухі вапнякові ґрунти сприяють розвитку посухостійкої рослинності: карликового маквісу, деревоподібного молочаю, материнки, розмарину та дикого пальмового хамеропса. На скелястих кручах росте рідкісна ендемічна кам'яна волошка Капрі (Centaurea sempervirens).
Найвідомішим представником фауни є стінна ящірка Фараньйоні (Podarcis siculus coeruleus). Цей унікальний меланістичний підвид живе виключно на ізольованих скелях Фараньйоні. Завдяки еволюційній адаптації до темних вапнякових скель її черево та спина набули насиченого темно-синього забарвлення. Острів також слугує важливим пунктом відпочинку для перелітних птахів, а на його кручах гніздяться буревісники середземноморські (Calonectris diomedea).
Грецький географ Страбон висловив припущення, що колись Капрі був частиною материка. Згодом його гіпотеза була підтверджена численними археологічними дослідженнями. Місто було населене ще з давніх часів[1]. Светоній пише, що при побудові вілли для Августа були знайдені людські кістки і кам'яна зброя. Сучасні дослідження свідчать, що люди населили цю територію ще в епоху палеоліту або неоліту. За часів античності острів колонізували греки. Страбон писав у своїй «Географії», що вони заснували два міста, які потім перетворилися у одне[2].
До 29 року до н. е. острівець належав Неаполю, союзнику Рима. Згодом імператор Октавіан Август, якого вразила краса Капрі, виміняв його у неаполітанців і побудував там свою резиденцію. Проте найбільше часу на Капрі проводив наступник Октавіана Тиберій. У 27 році він там взагалі оселився і жив до смерті, 10 років. Там Тиберій наказав побудувати для нього 12 вілл[1]. Светоній у своєму творі «Життя дванадцяти цезарів» описує, що на острові імператор віддавався педофілії та наказував страчувати всіх без розбору. Принцепс тільки двічі ненадовго повернувся до Рима[3]. У 182 році імператор Коммод заслав на Капрі свою сестру Луціллу, де вона згодом була вбита.
.jpg)
Після падіння Західної Римської імперії Капрі знову став домініоном Неаполя і часто атакувався піратами. У 866 році король Людовик II передав острів Амальфі у подяку за звільнення єпископа з полону[1]. Згодом Капрі переходив з рук у руки різних племен і народів. У той час він найбільше піддавався піратським атакам. 1528 року його придбав Дж. Пеллегріно. За часів правління Карла V на острів двічі нападав турецький флот.
У XIX ст. Капрі використав як військовий гарнізон Наполеон I, хоча будівництво військових об'єктів погано впливало на стан архітектурних пам'яток. 1808 року острів відбили британці[1], а після закінчення Наполеонівських війн він перейшов у власність династії Бурбонів, яка володіла Неаполем. У XIX і XX століттях Капрі відвідало багато відомих людей, зокрема Норман Дуглас, Фрідріх Альфред Крупп, Крістіан Вільгельм Аллерс, Еміль Адольф фон Берінг, Аксель Мунте, Михайло Коцюбинський, Максим Горький і Володимир Ленін.
За підсумками останнього перепису Національного інституту статистики Італії (ISTAT) 2021 року, постійне населення острова становило 13515 осіб. Адміністративно територія розділена між двома комунами: однойменним містом Капрі, де зареєстровано 6739 мешканців, та комуною Анакапрі, розташованою на височині, з населенням 6776 осіб. Демографічна ситуація на острові характеризується стабільністю з високою часткою літніх людей. Завдяки світовому туристичному статусу реальна кількість людей на Капрі влітку зростає в кілька разів.[4]
Капрі є відомим туристичним курортом, який часто відвідують італійці і люди з інших країн. Особливої популярності у плані туризму острів набув у 1950-х роках. Влітку острів часто відвідують туристи, особливо екскурсанти із Наполі та Сорренто. Проте в останні роки впроваджуються деякі обмеження для туристів на відвідування острова. Так, починаючи з 22 червня 2024 року, запроваджено тимчасову заборону на відвідування острова з туристичною метою. Як зазначає агентство AFP, влада острова пояснює це рішення «надзвичайною ситуацією», що пов'язана з нестачею питної води[5].
| Галерея острова Капрі | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
- 1 2 3 4 История Капри [Архівовано 19 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Страбон. «Географія». 5, 4, 9, 38
- ↑ Светоній Транквілл. Життя дванадцяти цезарів. Книга четверта. 60−75
- ↑ ISTAT — Risultati del Censimento permanente della popolazione e delle abitazioni
- ↑ Острів Капрі: заборона туризму через брак питної води. // Автор: Анатолій Арні. 23.06.2024
- Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко; зав. ред. В. В. Радченко; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7
- Вальтер Г. Растительность Земного шара. Эколого-физиологическая характеристика / Пер. с нем. под ред. П. Б. Виппер. — Т. 1. Тропические и субтропические зоны. — М. : Прогресс, 1968. — 551 с. (рос.)
- Воронов А. Г., Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : Учебник. — М. : Высшая школа, 1985. — 272 с. (рос.)
- Географічний атлас світу / гол. ред. І. Л. Дрогушевська; відп. ред. В. В. Радченко; худож.-оформ. М. Гутман. — К. : ДНВП «Картографія», 2018. — 184 с. — ISBN 978-966-946-053-0
- Географія Європи: Підручник / За ред. І. П. Савчука. — К. : Освіта, 2021. — 512 с. — ISBN 978-617-656-123-0
- Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с.
- Костів Л. Я. Регіональна фізична географія. Євразія : Навч. посібник. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2022. — 336 с. — ISBN 978-617-10-0374-3
- Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. — ISBN 966-613-502-7
- Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003. — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X (рос.)
- Решетило О. Зоогеографія: Навч. посібник. — Львів. : ЛНУ ім. І. Франка, 2013. — 232. с. — ISBN 978-966-613-977-4
- Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / За ред. П. Г. Шищенка. — К. : ВЦ «Академія», 2010. — Т. 2. Європа. — 280 с. — ISBN 978-966-580-325-7
- Білоус Л. Ф. Біогеографія: Навч. посібник. К., 2021
- Панорами Капрі [Архівовано 30 грудня 2007 у Wayback Machine.] (фр.)
- Capri: Hotels and insider tips. Island of Capri, Italy [Архівовано 25 серпня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- Città di Capri — Ambiente e Territorio
- Ente Nazionale Italiano per il Turismo (Capri Nature)
- Gazzetta Ufficiale della Repubblica Italiana — Popolazione legale al 31 dicembre 2021 (D.P.R. 2023)
- Isle of Capri Italy (англ.)
- ISTAT — Risultati del Censimento permanente della popolazione e delle abitazioni
- Società Geologica Italiana — Geologia di Capri
