Перейти до вмісту

HFS+

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
HFS+
РозробникApple
Повна назваHierarchical File System Plus
Представлено19 січня 1998 (Mac OS 8.1)
Ідентифікатор розділуApple Partition Map: Apple_HFS; MBR: 0xAF; GPT: 48465300-0000-11AA-AA11-00306543ECAC
Структура
Вміст директорійБ-дерево
Виділення простору під файлиБітова мапа та екстенти
Збійні секториБ-дерево
Обмеження
Максимальний розмір файлу263 байт (8 ЕіБ)
Максимальна довжина імені файлу255 кодових одиниць UTF-16
Можливості

HFS+ (також HFS Plus, Hierarchical File System Plus, комерційна назва Mac OS Extended) — файлова система, розроблена компанією Apple як наступниця HFS. Представлена 1998 року разом із Mac OS 8.1, вона стала основною файловою системою комп'ютерів Macintosh і згодом macOS до переходу на Apple File System (APFS) у 2017 році. HFS+ підтримує великі файли й томи, імена файлів у Юнікоді, розгалуження файлів для даних і ресурсів, додаткові атрибути та необов'язкове журналювання.[1][2]

Історія

[ред. | ред. код]

Попередня файлова система HFS використовувала 16-бітну адресацію блоків розміщення. Зі збільшенням місткості жорстких дисків це призводило до зростання мінімального обсягу дискового простору, який займав навіть дуже малий файл. У HFS+ кількість адресованих блоків збільшено до 232, що дало змогу ефективніше використовувати місткі накопичувачі. Також максимальну довжину назви збільшено з 31 до 255 символів і запроваджено використання Юнікоду.[1]

HFS+ з'явилася 19 січня 1998 року з випуском Mac OS 8.1. Спочатку журналювання не входило до її можливостей. Підтримку журналу було додано до Mac OS X 10.2.2 у 2002 році, а з появою Mac OS X 10.3 журналювання стало типовим режимом для новостворюваних томів HFS+.[3][1]

У Mac OS X 10.3 також з'явився споріднений формат HFSX, який, зокрема, дає змогу розрізняти великі й малі літери в назвах файлів. У наступних версіях OS X розвивалися механізми розміщення часто використовуваних файлів, метаданих, розмежування прав доступу та стиснення. Проте фундаментальний формат HFS+ залишався похідним від архітектури HFS.[1][4]

У macOS High Sierra (2017) Apple представила APFS як типовий формат для новіших систем. Відтоді HFS+ продовжує використовуватися переважно для сумісності зі старішими версіями macOS та деякими накопичувачами. Apple вказує, що для завантажувальних дисків із macOS Sierra 10.12 або ранішими версіями необхідний формат Mac OS Extended, тоді як для новіших систем, особливо на SSD, рекомендовано APFS.[2][5]

Організація даних

[ред. | ред. код]

Блоки та службові структури

[ред. | ред. код]

Простір тому HFS+ поділяється на блоки розміщення (англ. allocation blocks). Розмір блока задають під час форматування; кожен блок має 32-бітний номер. Зайняті й вільні блоки позначаються у спеціальному файлі розподілу, організованому як бітова мапа. Послідовні ділянки виділених блоків описуються екстентами (англ. extents). Для кожного розгалуження файлу основні екстенти записуються в каталозі, а додаткові — в окремому службовому файлі.[1]

Основні структури тому:

  • Volume Header (заголовок тому) — містить розмір блока розміщення, параметри тому й адреси службових структур; його основна копія розташована за 1024 байти від початку тому, а резервна — поблизу кінця.
  • Catalog File (файл каталогу) — Б-дерево, що зберігає записи про файли та каталоги, їхні назви, ідентифікатори й частину метаданих.
  • Extents Overflow File (файл переповнених екстентів) — Б-дерево для відомостей про додаткові ділянки розміщення файлів; також у ньому позначаються непридатні блоки.
  • Allocation File (файл розподілу) — бітова мапа зайнятості блоків.
  • Attributes File (файл атрибутів) — Б-дерево для розширених атрибутів файлів і каталогів.
  • Startup File (завантажувальний файл) — спеціальна структура, передбачена для підтримки запуску системи.[1]

На відміну від послідовного перегляду записів, використання Б-дерев у каталозі й файлах метаданих дозволяє ефективно шукати об'єкти за ключем. Розміщення файлів екстентами, своєю чергою, допомагає скорочувати кількість окремих ділянок, потрібних для збереження даних.[1]

Назви та атрибути файлів

[ред. | ред. код]

HFS+ зберігає імена файлів як послідовності 16-бітних кодових одиниць Юнікоду (до 255 одиниць UTF-16). Для порівняння назв використовуються спеціальні правила нормалізації символів; звичайний формат HFS+ зберігає регістр літер, але не розрізняє його під час пошуку назв. Це має значення під час перенесення файлів між системами з іншими правилами найменування.[1]

Файли можуть мати два традиційні для Macintosh розгалуження: data fork для власне даних і resource fork для ресурсів. У каталозі також зберігаються часові позначки, ідентифікатори, відомості Finder та інші метадані. Формат підтримує додаткові атрибути, права доступу в стилі Unix, символьні посилання й реалізовані засобами Mac OS X жорсткі посилання.[1][4]

Журналювання

[ред. | ред. код]

Журналювання (англ. journaling) призначене для відновлення узгодженості файлової системи після аварійного вимкнення живлення або збою. Перед внесенням змін до службових структур HFS+ може записувати відповідні операції до журналу, щоб після перезапуску відтворити незавершені транзакції. Журналювання необов'язкове на рівні формату; томи з ним часто позначають як HFSJ.[1]

Журнал захищає насамперед структури тому та метадані, а не вміст користувацьких файлів. Отже, він не замінює резервного копіювання й не гарантує збереження всіх останніх змін у файлах після збою.[1]

Варіант HFSX

[ред. | ред. код]

HFSX — розширення формату HFS+, запроваджене в Mac OS X 10.3. Воно має інший підпис тому (HX замість H+) і номер версії формату 5 замість 4. Найважливіша відмінність — можливість створювати томи з урахуванням регістру літер у назвах: наприклад, File.txt і file.txt можуть позначати різні файли. HFSX використовує ту саму загальну архітектуру розміщення даних і каталогів, що й HFS+.[1]

Обмеження та порівняння з APFS

[ред. | ред. код]

Максимальний розмір окремого файлу, визначений форматом HFS+, становить 263 байт (8 ЕіБ). Часові позначки мають точність до однієї секунди; стандартні 32-бітні поля дат відлічують секунди від 1 січня 1904 року й мають верхню межу 6 лютого 2040 року. Практичні обмеження можуть бути нижчими залежно від операційної системи та параметрів тому.[1][6]

Порівняно з APFS, HFS+ не має вбудованих у формат механізмів копіювання під час запису (copy-on-write), знімків файлової системи, клонування файлів і каталогів, спільного використання вільного простору кількома томами та власного шифрування. Ці можливості APFS відокремлені від функцій, які в старіших macOS могли забезпечувати зовнішні до HFS+ компоненти операційної системи. Наприклад, шифрування тому через Core Storage не змінює базового формату HFS+.[6][4]

Підтримка операційними системами

[ред. | ред. код]

HFS+ підтримується системами Apple від Mac OS 8.1, включно з пізнішими версіями macOS. Ядро Linux має драйвер hfsplus для доступу до таких томів. За документацією ядра, примусовий запис на том, позначений як журналюваний або заблокований, вимагає спеціального параметра force і супроводжується застереженням щодо ризику пошкодження даних.[2][7]

У Microsoft Windows для читання й запису томів HFS+ використовують, зокрема, сторонні драйвери, наприклад HFS+ for Windows від Paragon Software.[8]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 Technical Note TN1150: HFS Plus Volume Format (англ.). Apple Developer. 5 березня 2004. Процитовано 11 листопада 2026.
  2. 1 2 3 File System Details (англ.). Apple Developer. Процитовано 11 листопада 2026.
  3. ↑ Mac OS X 10.2.2 Gains Journaling. eWeek (англ.). Процитовано 11 листопада 2026.
  4. 1 2 3 OS X Mavericks: Core Technologies Overview (PDF) (англ.). Apple. 2013–10. Процитовано 11 листопада 2026.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  5. ↑ Як використовувати зовнішній накопичувач як завантажувальний диск Mac (укр.). Служба підтримки Apple. Процитовано 11 листопада 2026.
  6. 1 2 Volume Format Comparison (англ.). Apple Developer. 4 червня 2018. Процитовано 11 листопада 2026.
  7. ↑ Macintosh HFSPlus Filesystem for Linux. The Linux Kernel documentation (англ.). Процитовано 11 листопада 2026.
  8. ↑ HFS+ for Windows (англ.). Paragon Software. Процитовано 11 листопада 2026.

Посилання

[ред. | ред. код]