Перейти до вмісту

Рух KuToo

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Рух KuToo
Дата створення / заснування24 січня 2019 Редагувати інформацію у Вікіданих
Названо на честьMeToo, легке взуття і туга Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗасновникYumi Ishikawad Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Японія Редагувати інформацію у Вікіданих
Отримані відзнаки
На противагудрескод і фізичний або психічний примус Редагувати інформацію у Вікіданих
Офіційний сайт​(яп.) Редагувати інформацію у Вікіданих

Рух #KuToo — це сучасний феміністичний рух у Японії проти сексистської політики високих підборів[en] (та заборони на окуляри для жінок[en]) на робочих місцях, що зародився 2019 року.[1][2][3] Назва є посиланням на рух проти сексуального насильства MeToo та грою слів з kutsu (靴, «взуття») та kutsū (苦痛, «біль»), вказуючи на хвороби та травми, які викликає тривале носіння високих підборів.[1] Послідовниці #KuToo порівнюють носіння високих підборів з китайською інвалідизуючою практикою бинтування ніг, формою сексуалізованого насильства проти жінок.[1]

Контекст і передумови

[ред. | ред. код]

Рух #KuToo є частиною нещодавнього зрушення в напрямі опору застарілим поглядам на гендерні ролі та боротьби з сексизмом у Японії[en]. Він виник невдовзі після двох резонансних справ — скандалу зі вступними іспитами до Токійського медичного університету та цькування журналістки Шіорі Іто, яка заявила про сексуальне насильство.

Одна з найшанованіших медичних шкіл Японії була змушена визнати, що результати іспитів абітурієнток регулярно коригували протягом понад десяти років, щоб зменшити кількість прийнятих студенток.[4] Пізніше було виявлено, що кілька інших медичних шкіл робили те саме.[5]

Журналістка Шіорі Іто публічно висловилася проти сексуальних домагань після її невдалих спроб повідомити про сексуальне насильство Норіюкі Ямагучі проти неї.[6] Іто зіткнулася з серйозною негативною реакцією за свої висловлювання, зокрема, її назвали ганьбою та аморальною з метою просування кар'єри. Переслідування та погрози стали настільки серйозними, що вона зрештою переїхала до Великої Британії.[7][8] Однак це не завадило їй вести цивільну справу, яку вона виграла.[9] У 2020 році її було обрано однією зі 100 найвпливовіших людей за версією TIME за її роботу у сфері права та соціальної справедливості в русі MeToo.[10]

Суть проблеми

[ред. | ред. код]

Багато компаній у Японії вимагають від працівниць носити підбори висотою від 5 до 7 сантиметрів, або від 1,9 до 2,75 дюйма.[11] Багато працівниць проводять довгі години на ногах та / або в незручних позах. Це призводить до болю в стопах, пухирів, бурситів та потенційних руйнівних наслідків для здоров'я та добробуту (не кажучи про вплив на працездатність).[12][13]

Взуття на високих підборах створює багато фізичних ризиків, окрім утворення пухирів та кровотеч. Регулярне використання пов'язане зі збільшенням кількості травм та опорно-рухового болю.[13] Взуття на високих підборах може мати тривалі негативні наслідки, якщо його постійно носити понад два дюйми, як це очікується від працівниць у Японії. Регулярне носіння може спричинити проблеми з попереком,[14] стегнами[15] та колінами[16], що може призвести до остеоартриту, коли хрящ між кістками зношується таким чином, що кістки починають стискатися одна об одну під час руху. Регулярне носіння також може скоротити ахіллове сухожилля, а також підтягнути та змінити форму литкових м'язів, пристосовуючи їх до тиску.[17]

Зародження та розвиток руху

[ред. | ред. код]

KuToo заснувала у 2019 році Юмі Ісікава, японська акторка, письменниця-фрілансерка та працівниця похоронного бюро на неповний робочий день. Ісікава, розцінюючи підбори-шпильки як незручні й некомфортні на роботі, скаржилася у Твіттері на його носіння. Її коментар отримав майже 30 000 ретвітів та понад 60 000 лайків, а хвиля інших користувачок ділилася власними історіями страждань від підборів, публікуючи фотографії своїх закривавлених та вкритих пухирями ніг.[11]

Після розголосу Юмі Ісікава зібрала 18 856 підписів під петицією про те, щоб припинити примушувати жінок носити високі підбори на робочому місці, та подала її до Міністерства охорони здоров'я, праці та соціального забезпечення.[18][19]

На засіданні парламентського комітету з питань охорони здоров'я, праці та соціального забезпечення 5 червня 2019 року міністр охорони здоров'я, праці та соціального забезпечення заявив: «Щодо безпеки на робочому місці, дуже важливо, щоб роботодавець враховував, чи може одяг та взуття призвести до болю в спині або ковзання тощо, і необхідні заходи безпеки повинні бути вжиті відповідно до конкретних умов на робочому місці», «вимога до жінок носити підбори на робочому місці повинна здійснюватися в межах розумної необхідності, а діапазон розумної необхідності визначається на основі здорового глузду з урахуванням конкретних умов на робочому місці», «вимога до працівниці з травмою ноги носити підбори без необхідності може розглядатися як домагання влади»[20][21].

Ці розмиті та уникаючі зауваження розкритикували ЗМІ. По-перше, міністр заявив, що не може виправдати примус жінок носити високі підбори на робочому місці, а по-друге, міністр виправдав цей примус.[22]

У відповідь на запит преси щодо встановлення правди Міністерство охарактеризувало зауваження міністра не менш безвідповідально: «Хоча неприйнятно змушувати жінок носити високі підбори за обставин, які призводять до нещасних випадків або травм, уряд також не може заборонити компаніям вимагати від працівниць носіння високих підборів, якщо це не виходить за рамки того, що необхідно та розумно в процесі ведення бізнесу відповідно до загальноприйнятих норм».[22]

Однією з причин апатії японського парламенту до проблеми називають переважання на керівних посадах чоловіків, які не мають досвіду носіння високих підборів. Під час тієї ж сесії заступниця міністра охорони здоров'я, праці та соціального забезпечення Еміко Такаґай відповіла на запитання, що «вона не вважає, що жінок слід змушувати носити високі підбори».[23] Хоча японська ділова культура також сувора до чоловічого одягу й тисне на чоловіків-працівників одягатися певним чином, однак це не завдає їм фізичного болю та травм. Тож у червні 2019 року Юмі Ісікава організувала захід у Токіо, де чоловіки приміряли туфлі на високих підборах і спробували в них ходити, що дозволило їм на собі відчути біль і дискомфорт, які це взуття завдає жінкам.[11]

Окрім суворих вимог щодо професійного взуття для жінок, багато компаній зараз забороняють жінкам носити окуляри, оскільки це створює «холодне враження».[24] Це підкріплює думку #KuToo про те, що суворі дрес-коди для жінок існують як дискримінаційна практика. Ісікава виступила проти дискримінаційного характеру цих дрес-кодів.[25] Жінки в Японії висловлюються в соцмережах з хештегом «окуляри заборонені», і багато хто вимагає від чиновників переглянути правила.[26]

З того часу Юмі Ісікава розширила рух від взуття до ширшого спектра питань прав жінок у Японії. Ісікава часто виступає проти гендерної нерівності в Японії, зокрема культури слатшеймінгу та суспільних очікувань від жінок мовчати, підкреслюючи, як це заважає їм виступати проти несправедливості.[27]

У своїй нещодавно виданій книзі Юмі Ісікава пише про те, як гнів робить людину непривабливою. Японська культура не схвалює зовнішній прояв емоцій. Ісікава висловлює, як приємно йти всупереч цьому очікуванню та проявляти справедливий гнів.[27]

Спротив традиційного суспільства

[ред. | ред. код]

Розвиток руху #KuToo залишається повільним через різні перешкоди, що посилюються давніми поглядами на гендерні ролі в Японії та очікуваннями соціального конформізму. Японське суспільство досі вважає жінок призначеними для догляду за дітьми та виконання хатньої роботи, незалежно від того, чи мають вони оплачувану роботу.[7] Всесвітній економічний форум поставив Японію на 121 місце зі 153 країн за показниками гендерного розриву у 2020 році[28], що свідчить про те, що суспільні очікування від жінок залишаються дискримінаційними. Гендерні стереотипи підкріплюються через японське телебачення та рекламу.[29] Дослідження показали, що в рекламі медіа, що стосувалися жінок, зосереджувалися на косметиці та одязі, тоді як «чоловіки переважали над жінками в категоріях „бізнес високого рівня“ та „професіонал“ приблизно у співвідношенні 2 до 1».[30]

У таких реаліях не дивно, що опитування японських жінок показало, що 60 % респонденток вважають носіння взуття на високих підборах обов'язковим на робочому місці.[31]

Ісікава зазначала, що її твіт отримав більше розголосу не лише в Японії, а й в інших країнах.[18] Вона описала Японію як таку, що розглядає рух з перспективи охорони здоров'я, а не дискримінації жінок.[18]

Жінокоміка (Womenomics) є основною частиною[32] абеноміки, в якій «заохочується участь жінок у робочій силі».[33] Ця ініціатива дещо зрівняла права жінок у професійній сфері, а також надала докази позитивного економічного впливу присутності жінок на керівних посадах у компаніях.[34] Однак не вдалося призначити значну кількість жінок на керівні посади[34] або врахувати глибоко вкорінені гендерні стереотипи, пов'язані з просуванням прав жінок на робочому місці. Нещодавнім прикладом цього став економічний вплив пандемії COVID-19 у 2020 році, зокрема відсутність гарантій зайнятості, характерна для жіночої робочої сили, яка складається з більшості «нештатних працівниць», чий дохід сприймається як додатковий до доходу передбачуваного партнера-чоловіка.[35] Крім того, існувало занепокоєння, що досягнуті успіхи будуть загрожені після відставки Сіндзо Абе у серпні 2020 року та консервативних уподобань новоприбулого міністра Йосіхіде Суги.[36]

В Японії вже встановлено обов'язок роботодавця забезпечувати безпеку на робочому місці (ja:労働契約法#安全配慮義務). Тодішній прем'єр-міністр сказав: «На кожному робочому місці, як перший крок, важливо, щоб і роботодавець, і працівник обговорювали один з одним, виходячи з чинного відповідного законодавства».[37]

А в березні 2020 року, під час засідання Палати радників з питань бюджету, колишній прем'єр-міністр Сіндзо Абе заявив, що «жінки не повинні мати ірраціональних правил, які призводять до болю, нав'язаного їм».[38]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 Weaver, Matthew; France-Presse, Agence (3 червня 2019). #KuToo: Japanese women submit anti-high heels petition. The Guardian. Процитовано 10 червня 2019.
  2. ↑ Japanese minister responds to #KuToo campaign by saying high heels... Reuters (англ.). 6 червня 2019. Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 10 червня 2019.
  3. ↑ #KuToo drive a hit but Japan minister says high heels 'necessary'. aljazeera.com. Процитовано 10 червня 2019.
  4. ↑ Meixler, Eli (8 листопада 2018). A Japanese Medical School Will Admit Dozens of Women Rejected by a Sexist Exam. Time. Процитовано 18 квітня 2020.
  5. ↑ Women outperform men after Japan medical school stops rigging exam scores. The Guardian (англ.). 19 червня 2019. Процитовано 27 вересня 2020.
  6. ↑ Stewart, Anna; McKirdy, Euan; Ogura, Junko (22 квітня 2018). Ignored, humiliated: How Japan is accused of failing survivors of sexual abuse. CNN. Процитовано 27 вересня 2020.
  7. 1 2 Shoji, Hiroka (23 серпня 2018). A Tokyo medical school rigged exam results to favour men. But Japan's sexism problem runs even deeper. TIME.
  8. ↑ Rich, Motoko (9 грудня 2017). She Broke Japan's Silence on Rape. NY Times. Процитовано 18 квітня 2020.
  9. ↑ Shiori Ito, symbol of Japan's MeToo movement, wins rape lawsuit damages. The Guardian (англ.). 18 грудня 2019. Процитовано 27 вересня 2020.
  10. ↑ Ueno, Chizuko (22 вересня 2020). Shiori Ito: The 100 Most Influential People of 2020. Time. Процитовано 27 вересня 2020.
  11. 1 2 3 Rachelle, Vivian (28 серпня 2019). What Is the #KuToo Movement?. JSTOR Daily (амер.). Процитовано 1 вересня 2019.
  12. ↑ Rachelle, Vivian (29 серпня 2019). Japan's #KuToo movement is fighting back against regressive dress codes for women. Quartz (англ.). Процитовано 29 жовтня 2019.
  13. 1 2 Barnish, Maxwell S.; Barnish, Jean (1 січня 2016). High-heeled shoes and musculoskeletal injuries: a narrative systematic review. BMJ Open (англ.). 6 (1). doi:10.1136/bmjopen-2015-010053. ISSN 2044-6055. PMC 4735171. PMID 26769789.
  14. ↑ Lee, Chang-Min; Jeong, Eun-Hee; Freivalds, Andris (2001). Biomechanical effects of wearing high-heeled shoes. International Journal of Industrial Ergonomics. 28 (6): 321—326. doi:10.1016/s0169-8141(01)00038-5. ISSN 0169-8141.
  15. ↑ Are High Heels Bad For Your Health? - Featured, Health Topics, Orthopedics. Hackensack Meridian Health (амер.). 8 листопада 2019. Процитовано 29 грудня 2020.
  16. ↑ Kerrigan, D. Casey; Lelas, Jennifer L.; Karvosky, Mark E. (2001). Women's shoes and knee osteoarthritis. The Lancet. 357 (9262): 1097—1098. doi:10.1016/s0140-6736(00)04312-9. ISSN 0140-6736. PMID 11297965.
  17. ↑ HIGH HEELS: THE HEALTH RISKS. WV Ortho Center. 4 червня 2018. Процитовано 18 квітня 2020.
  18. 1 2 3 #KuToo no more! Japanese women take stand against high heels. Reuters (англ.). 6 червня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  19. ↑ Group files petition to ban dress codes in Japan requiring women to wear high heels at work. The Japan Times. 3 червня 2019. Процитовано 6 червня 2019.
  20. ↑ No198 Japanese House of Representatives Session minutes remark No.059, No.063, No.069. 3 червня 2019. Процитовано 23 травня 2020.
  21. ↑ 職場でハイヒール強制「業務上必要なら」　厚労相が容認 (яп.). The Asahi Shimbun. 5 червня 2019. Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 26 листопада 2022.
  22. 1 2 パンプス強制、根本答弁は「容認する発言ではない」厚労省が見解示す. J Cast News. 6 червня 2019. Архів оригіналу за 27 серпня 2022. Процитовано 23 травня 2020.
  23. ↑ Labor minister opposes banning female dress codes with high heels. Kyodo News (англ.). 5 червня 2019. Процитовано 15 травня 2021.
  24. ↑ Japan 'glasses ban' for women at work sparks backlash. BBC News. 8 листопада 2019. Процитовано 18 квітня 2020.
  25. ↑ JIJI, AFP (4 грудня 2019). Anti-high heels campaigner steps up to battle Japan's 'glasses ban'. The Japan Times Online. Процитовано 18 квітня 2020.
  26. ↑ ［編集部］, 竹下 郁子 ［編集部］ (24 жовтня 2019). Women who are prohibited from wearing glasses at work. From "whole mannequin" acceptance to nurses. Business Insider. Процитовано 18 квітня 2020.
  27. 1 2 Inagaki, Kana (5 грудня 2019). 'I was unashamed': Yumi Ishikawa on fighting sexism in Japan. Financial Times. Процитовано 18 квітня 2020.
  28. ↑ The Global Gender Gap Index 2020 rankings (PDF). World Economic Forum. 2020. с. 9.
  29. ↑ Yamamoto, M; Ran, W (2014). Should Men Work Outside and Women Stay Home? Revisiting the Cultivation of Gender-Role Attitudes in Japan. Mass Communication and Society. 17 (g): 920—942. doi:10.1080/15205436.2013.860989.
  30. ↑ Cooper-Chen, A; Leung, E; Cho, S.H. (1996). Sex roles in East Asian magazine advertising. Gazette (Leiden, Netherlands). 55 (3): 207—223. doi:10.1177/001654929605500304.
  31. ↑ Over 60% of women see rules on heels enforced at work, study finds. The Japan Times (амер.). 12 червня 2019. Процитовано 27 вересня 2020.
  32. ↑ Abe, Shinzo (25 вересня 2013). Shinzo Abe: Unleashing the Power of 'Womenomics'. Wall Street Journal (амер.). ISSN 0099-9660. Процитовано 26 вересня 2020.
  33. ↑ Hayashikawa, Maki; Manns, Mark (4 липня 2019). Japan's systemic barriers to gender equality. Japan Times. Процитовано 18 квітня 2020.
  34. 1 2 Matsui, Kathy (2019). Is womenomics working?. У González, Arancha (ред.). Women Shaping Global Economic Governance. London, UK: CEPR Press. с. 151—160. doi:10.18356/a6abd23b-en. ISBN 978-1-912179-23-7.
  35. ↑ Yamamitsu, Eimi; Sieg, Linda (11 червня 2020). Japanese women bear brunt of recession as pandemic unravels Abe's 'Womenomics'. Reuters (англ.). Процитовано 26 вересня 2020.
  36. ↑ Ishizuka, Yukio (23 вересня 2020). Suga inherits Abe's broken promise: to empower Japan's women. Nikkei.
  37. ↑ 201回国会 参議院 予算委員会 第5号 令和2年3月3日. 3 березня 2020. Процитовано 24 травня 2020.
  38. ↑ 201回国会 参議院 予算委員会 第5号 令和2年3月3日. kokkai.ndl.go.jp. 3 березня 2020. Процитовано 27 вересня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рух_KuToo&oldid=48886347